Смирнова Л.А. Общеразвивающие гімнастичні вправи

n1.docx (2 стор.)
Оригінал


  1   2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БЕЛАРУС

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ЦЕНТР

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ

УЧНІВ ТА СТУДЕНТІВ

Л. А. СМИРНОВА

Общеразвивающими ГІМНАСТИЧНІ

ВПРАВИ

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ


Допущено Міністерством утворення

РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ як навчальний посібник

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВУЗІВ, які навчаються за спеціальностями

"ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ"

Б1БЛ1ЯТЕКА

АкадемП ф ('з |' чнага

вихаванне i спорту

pgcnypJiiKi Бе ларусь

'Беларуская навука "1998


УДК 372.8 +796.015 (072) ББК 74.267.5 я7 З 50

Рецензенти:

кафедра гімнастики і спортивних ігор

Вітебського державного технологічного університету;

кандидат педагогічних наук Л. В. Люйк

Смирнова Л. А.

З 50 Общеразвивающие гімнастичні вправи:

Методика навчання: Уч ^ б. посібник. - Мн.: Бел. навука, 1998. - 557 с.

ISBN 985-08-0245-6.

У навчальному посібнику більше 1500 вправ з малюнками: без предметів, з скакалкою, гімнастичною палицею, набивним м'ячем, з використанням снарядів масового користування (гімнастична лава і гімнастична стінка). Запропоновано поодинокі вправи, в парах, групові, ігри та естафети в кожній групі вправ. Докладно розглянута термінологія, особливо у вправах з предметом, правила запису вправ, методика навчання та організації займаються з урахуванням особливостей кожного предмета.

Для студентів факультетів фізичної культури, вчителів фізичної культури в школі, тренерів, інструкторів-методистів.

УДК 372.8 +796.015 (072) ББК 74.267.5 я7

ISBN 985-08-0245-6 © Л. А. Смирнова, 1998
ВСТУП

Аналіз причин, що викликають в останнє десятиліття різке зниження рівня здоров'я дітей та підлітків, вказує в першу чергу на екологічний аспект і зниження рухової активності школярів (до 40% в молодших класах і більше в старших), пов'язаної зі специфікою шкільного праці. Гіподинамія на тлі різкого погіршення екологічного середовища в поєднанні з неправильним харчуванням і увеличивающимися психологічними перевантаженнями чревата не тільки тимчасовим погіршенням стану здоров'я, а й генетичними змінами.

Оскільки науково-технічний прогрес не зупинити, а наслідки забруднення навколишнього середовища ще довго будуть позначатися на стані здоров'я, необхідно в цих умовах навчитися не тільки зберігати, але й примножувати його. Особливо цьому треба навчити дітей, оскільки саме їм доведеться вирішувати завдання самооздоровлення не тільки зараз, але й у майбутньому, підкреслює І. І. Брехман.

Сьогодні ніхто не стане заперечувати, що існує тісний зв'язок між здоров'ям дітей та організацією фізичного виховання. Тим не менш, незважаючи на поставлені завдання, фізичне виховання не вирішує в належній мірі оздоровчої функції, а продовжує залишатися розвагою, активним відпочинком або засобом досягнення спортивних результатів. Важливим є питання: як здійснювати на практиці оздоровчу роботу з дітьми та підлітками немедикаментозними засобами? Який зв'язок між ростом і розвитком всіх органів і систем формується організму дітей і підлітків і системою засобів, що впливають на нього? І чи відповідає сучасна система фізичного виховання вирішення завдань оздоровчої спрямованості підростаючого покоління в сучасних умовах? А сьогодні особливо гостро постало питання здоров'я дітей і підлітків.

Оздоровчий ефект фізичного виховання залежить не тільки від наявності належних програм і навчальної документації, але

3
і від багатьох інших факторів, наприклад від професійної підготовленості вчителя і обраних ним засобів і методів у вирішенні конкретних завдань навчально-оздоровчої спрямованості.

Пропонований методичний посібник присвячено одному із засобів, найбільш широко використовуваних у фізичному вихованні всіх груп населення, - гімнастичним общеразвивающим вправам. На жаль, цій групі вправ не завжди приділяється належна увага і вони найчастіше використовуються в якості розминки в підготовчій частині занять для фізіологічної підготовки організму до майбутньої м'язової роботі або для розвитку фізичних якостей. Загально-розвиваючі вправи, пропоновані дітям і підліткам, повинні вирішувати більш важливі завдання - підвищення якості життєдіяльності всіх органів і систем організму, що росте. Згідно концепції І. А. Аршавського, рівень обмінних процесів і енергія формування органів і систем в кожному віковому періоді залежать від особливостей роботи скелетної мускулатури, яка, в свою чергу, визначається тренуванням і фізичним вихованням людини (1975,1982,1985,1990 і др .).

Для того щоб отримати ефект у підвищенні жізнедеятель ності органів і систем організму, що росте, потрібно, щоб вправи виконувалися технічно правильно, так як ви конання вправ пов'язано не тільки з механікою рухів, але і з роботою і розвитком внутрішніх органів і систем людини. Крім того, необхідно дотримуватися черговість вправ у комплексі, темп і ритм виконання кожної вправи, а також кількість їх повторень. Безладне і технічно не правильне виконання вправ може не тільки не принести очікуваного позитивного ефекту, але, навпаки, викликати нега тивні наслідки в рості і розвитку дітей. Техніка виконання як окремих положень, так і вправ в цілому побудована на знанні анатомії та фізіології людини, їх біомеханічної доцільності та перевірена багатовіковою практикою численних гімнастичних систем різних країн.

Плануючи те чи інше заняття, особливо в роботі з дітьми, потрібно враховувати наступне:

1. Знаючи, що розвиток м'язів йде нерівномірно (дрібні і
великі розвиваються в різні вікові періоди і т. п.), потрібно
ще враховувати і той факт, що після деякого періоду зростання
м'яз починає пристосовуватися до даного виду роботи та її
подальший розвиток припиняється.

2. Виконуючи обмежена кількість вправ,
займається може мимоволі компенсувати недостатнє

4
розвиток одних груп м'язів кращим розвитком інших. Т. е. може відбуватися одностороннє вдосконалення вже розвинених груп на шкоду розвитку слабких, що в свою чергу негативно позначається і на координації рухів, і на рухової підготовленості підростаючого організму.

3. Для розвитку силових якостей у дітей, особливо в молодшому і середньому шкільному віці, найчастіше потрібно не стільки збільшення кількісних характеристик розвитку цієї якості, скільки вдосконалення міжм'язової координації та встановлення нових координаційних взаємовідносин між працюючими групами м'язів і навіть окремими м'язами, що є основною базою рухової підготовленості школярів.

Становленню такий міжм'язової координації сприятиме виконання різноманітних загальнорозвиваючих вправ (ВРП) з предметами і без предметів, з обтяженнями, в парах і т. п., так як за допомогою ОРУ можна надавати щодо виборче вплив і на окремі частини тіла, і на окремі групи м'язів, і на розвиток всіх рухових якостей.

Безмежна варіативність ОРУ дозволяє:

- Регулярне виконання ОРУ сприяє розвитку
серцево-судинної і дихальної систем, центральної нервової
системи, а отже, надає всебічне вплив на
організм що займаються.

Особливе місце займають вправи з предметами, так як з їх допомогою вдосконалюється координація руху рук і насамперед кисті. Розвиток сили, спритності і точності рухів рук, особливо кистей і пальців, що виконують в трудових діях тонку і відповідальну роботу, має важливе значення в житті людини. Вправи з предметами дозволяють уточнювати вихідні положення, напрямок і амплітуду рухів. Навчити дітей точно і правильно кидати, ловити, підхоплювати, передавати, балансувати різноманітні предмети, поєднувати руху

5
предмета з рухом тіла - значить набагато прискорити рухову підготовку дітей.

Техніка ОРУ швидко засвоюється, тому вони відразу ж можуть надавати позитивний вплив на організм що займаються. Максимальний ефект від виконання вправ досягається тільки в тому випадку, якщо вони виконуються технічно точно, так як навіть самі незначні помилки знижують їх ефек ність. Техніка рухів і положень з оптимальною кількістю повторень фізіологічно обгрунтована. Однак багаторазове повторення одних і тих же вправ при однотипному побудові (як правило, розімкнутий лад в колону по три або по чотири) швидко набридає дітям і інтерес до ОРУ, незважаючи на їх велику значимість, не завжди високий. Щоб молодому вчителю було легше урізноманітнити свої уроки, зробити їх цікавими, утримувач вими, максимально корисними, і пропонується цей методичний посібник.

Книга "Общеразвивающие гімнастичні вправи: Методика навчання" включає: термінологію ОРУ без предметів і з предметами, правила запису ОРУ; методику навчання і способи проведення комплексів ОРУ. Вправи без предметів, з набивним м'ячем, скакалкою, гімнастичною палицею, на лавці і гімнастичній стінці супроводжуються малюнками, що значно полегшує процес підбору вправ до уроку, гігієнічної гімнастики та ін
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ загальнорозвиваючих вправ ОРУ

Ефективність виконання ОРУ визначається не стільки самими вправами, скільки якістю їх виконання. Отже, якщо вчитель підходить до вивчення даних вправ творчо, проводить комплекси ОРУ виходячи з поставлених завдань, домагається правильного виконання з оптимальною кількістю повторень, враховуючи вікові особливості та підготовленість учнів, то навчання буде успішним і цікавим.

ОРУ не є для займаються складної рухової завданням, проте при оволодінні ними необхідно особливу увагу звернути на усунення помилок.

Найбільш дієвими методами навчання є: метод навчання в цілому і за розподілом. Методику навчання общеразвивающим вправ можна умовно розділити на три етапи: створення уявлення про вправі, виправлення помилок, вдосконалення вправ.

Створення уявлення про вправі

Розучуючи вправи цілісним методом, використовують такі способи навчання: за оповіданням, по показу і комбінований (розповідь з показом); за розподілом, ігровий.

1. За розповіддю. Учитель називає вправу по термінології (вихідне положення і дію на всі рахунки), але не показує його і не виконує разом з класом на початку вправи. Для початку вправи подається команда: "Початкове положення при-няти!" Якщо необхідно, то слід вказати спосіб прийняття вихідного положення, наприклад: "Початкове положення - стійку ноги нарізно, стрибком при-няти!", А потім: "Вправа ПОЧИНАЙ!" або: "У ліву сторону вправу ПОЧИНАЙ!". Для закінчення вправи замість останнього рахунку подається команда: "Стій!"

7
Якщо по ходу виконання вправи учні допускають помилки, то вчитель може своїм показом допомогти виправити їх.

Цей спосіб вимагає від займаються зосередженої уваги та гарного запам'ятовування рухів, знання термінології. Застосовується у всіх вікових групах з метою перевірки знань з термінології. Учитель повинен точно і дохідливо застосовувати встановлену термінологію, чітко вимовляти слова, дотримуватися помірний темп мови і змінювати інтонацію голосу залежно від важливості рухів.

Іноді доцільно відразу дати команду прийняти вихідне положення, а потім розповісти, що і на який рахунок робити. Такий прийом не годиться для вихідних положень, що вимагають великих зусиль (упор лежачи) або незручних поз.

2. За показу. Учитель показує вправу, не називаючи
його за термінологією, але вживає такі слова: "Увага!
Початкове положення "і демонструє його, а потім тільки називає
рахунок і показує рухи. Після показу подаються звичайні
команди для прийняття вихідного положення, виконання
вправи і його закінчення.

Якщо при виконанні допускаються помилки, то подається команда: "Відставити!" і потім дається вказівка: "Дивіться, як це роблю я!" і далі: "Зі мною вправу начи-НАЇ!" Якщо все-таки знову допускаються помилки, то вчитель дає такі вказівки: "Подивіться уважно на рух моєї руки (ноги і т. д.)" і пропонує учням копіювати його руху на кожний рахунок. Після 2-3 повторень вчитель переходить на підрахунок і подсказ.

Іноді вчитель може запропонувати учням копіювати всі його дії, в тому числі і в паузах між вправами. У цьому випадку для більш узгодженого виконання вправ веде тільки рахунок.

Цим прийомом можна користуватися для проведення занять з будь-яким контингентом що займаються, але найкращі результати він дає при заняттях з дітьми молодших класів. Прийом нагадує гру. Діти охоче приймають її, проявляють максимум уваги і прагнення точно скопіювати всі дії вчителя.

3. За розповіддю з показом. Учитель, показуючи
вправу, називає руху по термінології. Перед
поясненням вправи вчитель звертається до учнів зі
словами: "Увага! Вправа на поставу (силу м'язів спини,
на рухливість в плечових суглобах і т. д.) ". Потім вчитель
пояснює і показує всі вправу в цілому. Для початку і
закінчення вправи подають ті ж команди.

Цей спосіб використовується у всіх вікових групах з будь-яким

8
контингентом що займаються. Крім того, учні знайомляться з термінологією цих вправ і їх призначенням.

4. Поразделеніям - цей спосіб створення уявлення
про вправі характеризується тим, що вчитель спочатку називає
дії, а потім подає команду для виконання. Наприклад:
"Початкове положення - стійка ноги нарізно, руки на поясі -
стрибком при-няти! "і далі:" Нахил вперед, руки в сторони -
ДЕЛАЙ РАЗ! "Перевіривши правильність виконання, називає
рух, який треба зробити на другий рахунок, і командує:
"ДЕЛАЙ ДВА!" і т. д. Після повільного і роздільного
виконання (за окремими рахунками) рухів та виправлення
помилок вчитель переводить займаються на безперервне
виконання вправи в потрібному темпі і ритмі. Для цього
подається команда: "Вправа продов-Жаї!" і ведеться підрахунок.
Якщо вправа виконується в обидві сторони, то потрібно по
розділень виконати і в інший бік, але при цьому немає
необхідності ще раз називати дії і подаються тільки
команди: "Роби ТРИ!" або "Роби П'ЯТЬ!" і т. д.

Для закінчення вправи також подається команда: "Стій!" Застосовуючи цей спосіб навчання, вчитель, називаючи руху, показує їх. Але в деяких випадках (в положеннях лежачи, сидячи і інших незручних позах) можна не показувати вправу, а тільки називати дії. При неправильному виконанні рухів окремими учнями слід підійти до них і поправити. Але якщо є необхідність, то своїм показом вчитель уточнює досліджуване положення або рух.

Застосування цього методичного прийому підвищує ефективність занять при розучуванні сложнокоордінационниє вправ, підвищує щільність занять (статичний режим роботи м'язів), дозволяє уточнити руху, виправити помилки.

5. І г р о в о й-для дітей дошкільного та молодшого шкільного
(1 - і 2-го класів) віку, які схильні до ігор і фантази
рованию. У цьому віці діти легко уявляють собі різні
дії у вигляді ігор, тому багато вправи за змістом і
назві можна наблизити до ігрових дій. Наприклад:
"Скаче м'яч", "зайчики", "маятник" і т. п. Учитель мало употребля
ет термінологічних назв, в основному пояснює, що потрібно
їм зробити. Проте вже з першого класу дітей потрібно
знайомити з основними положеннями рук, ніг, тулуба і за
острять їх увагу на термінологічному назві основних
положень.

Проводячи комплекс вправ, потрібно застосовувати всі способи створення уявлення про вправі з тим, щоб учитель міг

9
розучити нові вправи, перевірити знання термінології, уточнити техніку погано освоєних або розучити сложнокоордіна-ционное вправу. Всі ці способи навчання повинні доповнювати один одного у вирішенні поставлених завдань і сприяти підготовці дітей до фізичного самовдосконалення.

Виправлення помилок

Кожна вправа має конкретну мету, а ефективність залежить від правильного його виконання. При навчанні ОРУ вчитель повинен домагатися усвідомленого правильного виконання. Необхідно не тільки виправляти помилки, а й пояснювати призначення виконуваних вправ. Байдуже ставлення до цієї групи вправ, виконання їх абияк призводить до помилок, які при частому повторенні закріплюються, утворюючи стійкий навик, і замість користі можуть принести шкоду організму.

Чтобы избавить учащихся от вредной тенденции выполнять упражнения кое-как с расчетом "потом, когда надо будет, выполню как следует", необходимо эту ошибочную точку зрения преодо левать не только теоретическим обоснованием формирования навыка, но и с помощью методических приемов, повышающих интерес к выполнению ОРУ. Недооценка их роли, особенно в работе с детьми младшего и среднего школьного возраста, является одной из причин снижения интереса к этой группе упражнений. Поэтому внимание учителя должно быть сосредоточено не только на подборе упражнений для разных мышечных групп, но и на выборе методических приемов, способствующих как качеству их выполнения, так и оптимальному количеству повторений.

Для исправления той или иной ошибки учитель должен применять соответствующие методические приемы:

  1. Методические указания — когда счет учителя частично заменяется указаниями, подчеркивающими наиболее важные элементы в данном движении. Эти указания нужно согласовывать с темпом и ритмом выполняемых движений. Например, при приседаниях ведется такой подсчет: "Раз, два — спина прямая; пять, шесть — ладони кверху" или "Раз, два — смотреть на руки" и т. д. Важно, чтобы эти указания звучали четко, чередовались с подсчетом и не прерывали выполнение упражнения. Методические указания должны не только исправлять ошибки, но и предупреждать их появление. Например, при поворотах туловища — "пятки от пола не отрывать", "кисть на уровне плеча" и т. п.

  2. Уточнение по разделениям — если ошибки в технике исполнения движений допускают многие ученики, то

10
необходимо подать команду: "Отставить!" и упражнение уточнить по разделениям (т. е. на каждый счет). Затем выполнить его медленно, без подсказа движений и только потом продолжить упражнение в требуемом ритме и темпе.

  1. Подсказ — чтобы добиться точности и согласованности выполнения упражнений, учитель пользуется подсказом, т. е. показывает форму, амплитуду и другие особенности упражнения. Например, при выполнении махов: "Раз, два — мах повыше, пять, шесть — коснуться кисти" и др.

  2. Подсказывающий показ — если при,выполнении упражнения по какой-то причине ученики сбились с ритма или некоторые учащиеся не запомнили все упражнение, выполняют в разные стороны и т. п., то учитель должен снова вместе с учениками проделать несколько раз упражнение, помогая им своим показом.

  3. Подсчет — в начале упражнения вести счет обязательно, даже в тех случаях, когда занятия проводятся под музыку. Затем учитель может предложить учащимся вести счет самостоятельно. Если же нарушается согласованность выполнения упражнения, то учитель начинает вести подсчет и указывает правильный темп и ритм.

Методика совершенствования ОРУ

Чтобы выработать правильный, прочный навык, необходимо многократно повторять движение. Только в этом случае занимающиеся приобретут необходимый уровень развития физических качеств и двигательную подготовку. С этой целью можно использовать следующие методические приемы:

  1. Хлопки руками. Выполняются всегда с большим интересом, особенно в младших классах. С их помощью у учащихся развивается внимательность, чувство ритма и согласованности движений (хлопок надо сделать всем одновременно). Кроме того, улучшается качество выполнения упражнения, например: "мах правой, хлопок под ней". В данном случае мах выполняется с большей амплитудой (при условии сохранения прямого туловища во время хлопка).

  2. Упражнения с предметной направленностью. В этих упражнениях дополнительные задачи (коснуться пальцами носка, пола, коснуться головой колена, сделать хлопок у пяток и т. д.) способствуют более качественному выполнению упражнения, а значит, и развитию двигательных качеств.

  3. Упражнения типа заданий. Такие упражнения не нужно объяснять и не следует показывать способы их выполнения. Для развития самостоятельности необходимо дать задание, назвать исходное и конечное положение. Выполняются упражнения без

11
подсчета учителя. После нескольких повторений следует отметить несколько учеников, избравших лучший способ решения задачи. Например: И. п. — стойка, руки на голове. Сесть на пол и встать, не снимая рук с головы. Или: И. п. — стойка, руки за спиной с захватом за предплечья. Удерживая захват, нужно лечь на живот и встать.

  1. Выполнение упражнений с закрытыми глазами. Способствует развитию чувства равновесия, определению положения тела в пространстве. Учитель объясняет и показывает упражнение, а затем подает команду к выполнению упражнения с закрытыми глазами.

  2. Выполнение упражнений с фиксацией отдельных положений (поз). Способствует развитию гибкости, силы мышц в статических положениях. Например: И. п. — упор присев. 1 — упор стоя; 2—3 — держать; 4 — и. п. Или: И. п. — сед. 1 — сед углом, руки в стороны; 2—3 — держать; 4 — и. п. Фиксация положений может быть и на большее количество счетов.

6. Выполнение одного и того же упражнения в разном ритме
и темпе.
Способствует развитию внимательности, чувства ритма,
темпа и времени — важнейших компонентов любого двигательного
действия, которые обычно трудно воспринимаются учащимися при
обучении сложнокоординационным упражнениям.

Для овладения различным темпом и ритмом движений полезно проводить одни и те же упражнения с различной скоростью и различным ритмом их выполнения. Это преимущественно силовые упражнения. Например, приседания можно выполнить так:

И. п. — о. с.

1 — присесть; 2 — встать. 1—2 присесть; 3—4 — встать.

1 —3 — присесть; 4 — встать. 1—4 — присесть; 5—8 — встать.

1 —2 — присесть; 3 — пауза; 4 — встать и т. д.

Развитию чувства ритма и темпа способствуют упражнения, выполняемые под музыку или громкий подсчет, под хлопки в ладони и другие ритмические средства. Используются следующие приемы:

12





Иногда по указанию учителя дети могут выполнять отдельные упражнения в индивидуальном темпе. Упражнение выполняется заданное количество раз. После того как большинство учащихся выполнили задание, подается распоряжение "Закончить!"

Во время подсчета учениками вслух учитель может исправлять ошибки и поправлять, если они неправильно выполняют упражнения. Кроме содействия выполнению двигательных задач ритмические средства вызывают положительные эмоции и способствуют повышению работоспособности. Применение приемов, направленных на развитие чувства темпа и ритма выполняемых движений, способствует также воспитанию начальных инструкторских навыков в проведении ОРУ.

7. Выполнение упражнения с проговариванием выпол
няемого действия.
Такой методический прием применяется для
лучшего запоминания терминологии изучаемых движений и поло
жений, особенно с детьми младших классов.

8. Постепенное увеличение амплитуды движения. Например:
И. п. — о. с. 1 — наклон, руками коснуться голени; 2 — и. п.; 3 —
наклон, руками коснуться голеностопов; 4 — и. п.; 5 — наклон,

13
руками коснуться носков; 6 — и. п.; 7 — наклон, ладонями коснуться пола; 8 — и. п.

  1. Выполнение упражнений из различных исходных положений. При изменении исходных положений (уменьшение площади опоры) упражнения постепенно усложняются. Такие упражнения способствуют формированию чувства равновесия. Например: наклон вперед из стойки ноги врозь; затем из основной стойки; из стойки ноги скрестно; из стойки ноги врозь правой (левой) и т. д., постепенно усложняя исходные положения.

  2. Повороты на последние один или два счета. Кроме того, что такие упражнения вносят элементы новизны, в младших классах их можно включать в комплекс ОРУ с целью совершенствования поворотов после их изучения. Например: И. п. — о. с. 1 — наклон, руками коснуться пола; 2 — и. п.; 3—4 — поворот налево и т. д. до первоначального положения, стоя лицом к учителю. Если поворот на один счет, то его нужно выполнить прыжком. Например: И. п. — о. с. 1 — присед, руки за голову; 2 — руки в стороны; 3 — и. п.; 4 — прыжком поворот налево (направо, кругом).

11. Включение в упражнения различных шагов.
Способствует развитию внимательности, координации движений.
Упражнения могут включать один или несколько шагов в
различных направлениях. Например: 1—2 — шаг вправо; 3—6 —
выполняется упражнение на четыре счета; 7—8 — шаг в и. п. Или:
4 шага на месте и на следующие 4 счета выполняется упражнение
і т. п.

12. Построение учащихся в круг. Является любимой формой
построения для проведения ОРУ. Тем не менее учителя чаще всего
применяют разомкнутый строй в колонну по три или по четыре. У
кругу дети видят друг друга, упражнения становятся коллективными
действиями и выполняются с большим желанием. По форме и
характеру упражнения в кругах ничем не отличаются от
упражнений, выполняемых в колоннах, но по отношению друг к
другу учащиеся в кругах могут быть расставлены по-разному и те
же самые упражнения воспринимаются как новые. Построение в
кругах может быть следующим:

— построение в два и более кругов в разных точках зала.
Стоя в кругу, одни упражнения можно проводить на месте, а

14
другие с продвижением вперед, назад, правым (левым) боком к центру, а также с продвижением по кругу.

  1. Выполнение упражнений в сцеплении. Сомкнутые шеренги и колонны, круги не только разнообразят упражнения, но и воздействуют на новые, ранее не охваченные части тела и группы мышц. Кроме того, у занимающихся развивается точность движений, умение координировать групповые действия. Упражнения в сцеплении проводятся стоя, сидя, лежа. Сцепления могут быть: взявшись за руки, под руки, положив руки на плечи рядом стоящих или впереди стоящего, за согнутую назад ногу и т. д.

  2. Применение игрового сигнала "Опасная зона". Заранее оговаривается положение, которое считается "опасной зоной". Учитель проводит комплекс ОРУ в разомкнутом строю в колонну по четыре или по три. Каждая колонна представляет отдельную команду. Если при показе упражнения учитель принял "опасную зону", например руки в стороны, то все занимающиеся должны принять положение упор присев или другое, заранее установленное положение. Команда, принявшая первой обусловленное положение, получает очко. После проведения комплекса ОРУ подводят итоги и объявляют команду-победительницу.

  3. Выполнение упражнений на определенный мотив. Под мелодию вальса или польки учитель предлагает ученикам самим придумать упражнение и выполнить его в ритме данной музыкальной фразы.

  4. Перемена мест на последние два счета. Такие упражнения способствуют развитию чувства времени, усложняют упражнения, увеличивают физиологическую нагрузку и вносят большое оживление в проведение ОРУ.

Класс построен в разомкнутую колонну по четыре с интервалом в 3—4 шага. Показав и объяснив очередное упраж нение, учитель предупреждает, что после выполнения упражнения на 6 счетов на счет 7—8 первой колонне нужно поменяться местами со второй, а третьей — с четвертой и продолжать в том же ритме и темпе следующую восьмерку упражнения.

Колонне-команде, первой успевшей на два счета занять указанное место на площадке и принять исходное положение, присуждается очко. В конце комплекса подводят итоги. Постепенно условия выполнения упражнений усложняются: исходное положение сидя, лежа, спиной к направлению движения и увеличивается расстояние, которое учащиеся должны преодолеть за два счета. Варіанти:

— Построение в колонну по четыре, на счет 7—8 меняются местами первая колонна с третьей, а вторая с четвертой.

15


— Класс стоит в шеренгах лицом друг к другу (первая с третьей,
вторая с четвертой). В конце первой восьмерки меняются местами
первые номера, в конце второй — вторые и т. д. Расчет но порядку
производится заранее. Этот вариант можно проводить, если
учащиеся в шеренгах стоят спиной друг к другу и др.

Используя в уроке предложенные методические приемы, учитель может значительно повысить эффективность выполняемых упражнений, а разнообразие различных построений ставит ученика в условия самостоятельного выполнения упражнений.

Самостоятельность выполнения упражнения и активность учащегося во многом зависят от его расположения в разомкнутом строю на площадке.

При фронтальном методе проведения ОРУ только возглавляющие колонны выполняют упражнения самостоятельно. Остальные, как правило, не обременяют себя обдумыванием упражнения и копируют действия впереди стоящих. В таких условиях снижается образовательная направленность изучаемых упражнений. Поэтому целесообразно систематически менять направление строя, поворачивая занимающихся направо, налево, кругом, спиной и лицом друг к другу, спиной в круг с тем, чтобы сзади стоящий ученик оказывался, впереди и вынужден был

16
запомнить и самостоятельно выполнять заданное упражнение. Начиная уже с 5-го класса, нужно применять неожиданные повороты колонн лицом в разные стороны. Ученики не смогут механически копировать действия товарища. Кроме того, такие приемы создают ощущения новизны и необычности, вызывая интерес к упражнениям. Варианты построений:

— Класс построен в разомкнутую колонну по четыре.
Объяснив очередное упражнение, учитель поворачивает лицом друг
к другу первую и вторую, третью и четвертую колонны. Затем
учитель подает команду для начала упражнения.

cQ упражнение.

?f- — Учитель объясняет и показывает классу упражнение,

CJ- которое выполняется на 6 счетов, а на 7—8 нужно повернуться направо и продолжать это упражнение до и. п. То же в другую

,^в сторону.

^w* — Ученики построены в круг или буквой "П". Учитель объясняет упражнение, а затем поворачивает кругом (спиной к центру) и подает команду для выполнения упражнения.

Общие методические указания

  1. Подавая команды, учитель должен находиться в положении основной стойки, стоя лицом к группе. Если учитель показывал упражнение, стоя боком к группе или в стойке на коленях и т. п., то он должен после показа принять основную стойку лицом к группе, а затем подавать команды.

  2. Большое значение для согласованного и точного выполнения упражнения имеют четкие и выразительные команды. Предва рительная команда подается отчетливо, громко и несколько протяжно, чтобы занимающиеся могли понять, что им предстоит сделать. Исполнительная команда подается после небольшой паузы отрывисто и энергично с твердой повелительной интонацией.

Голос при подаче кпмднп и пауза межд у предварительной и

Б1Б/нГ:ТЭг(А 17

АкадзмИ ф|'3| : ч;-;ага выхавання i спорту ВвспублМ Беларусь
исполнительной командами должны быть соразмерными величине строя: чем больше строй, тем протяжнее предварительная команда, больше пауза и громче исполнительная команда. По произношению исполнительная команда должна соответствовать характеру выполнения последующих действий. Например: если движение надо выполнять быстро, то команда подается быстро и отрывисто, а если медленно — громко и протяжно. При подсчете это достигается изменением интонации голоса. Так, при исполнении пружинящих наклонов можно постепенно усиливать голос до последнего третьего наклона, а счет "четыре" произнести ровным голосом. Растягивая или произнося отрывисто счет, учитель ориентирует учеников на плавное или быстрое выполнение движений. Громкость подачи должна быть оптимальной. Недопустимы как неоправданно тихие команды, так и крикливость.

  1. Если выполняются прыжки (подскоки), рекомендуется заканчивать ходьбой (обычно на месте). Команда подается так: на 5-й счет—"На месте", на 6-й — пауза, на 7-й — "шагом" и на 8-й — "МАРШ!", а затем подается команда "Стой!"

  2. Для указания о переходе из стоек на согнутых ногах (положений сидя, лежа, смешанных упоров) учитель должен пользоваться командой: "Всем ВСТАТЬ!" Для того чтобы учащиеся приняли положение сидя или лежа, подается команда: "Всем СЕСТЬ!" или "Всем ЛЕЧЬ!" Другие формы указаний для перемены данных положений не соответствуют требованиям терминологии. Если упражнения выполняются в положениях сидя, лежа или в упоре лежа сзади и т. п., то после команды "Стой!" учащиеся принимают положение сидя.

  3. В некоторых случаях целесообразно команды заменить распоряжениями. Их отличие заключается в том, что если команда требует одновременного выполнения действий из определенного исходного положения, определенным способом, то распоряжение допускает выполнение действий, не уложенных в счет и несколько иным способом. Например, вместо того чтобы сидящим на полу подать команду "Нале-ВО!", лучше дать распоряжение "Повернитесь налево" и др.

В том случае, если несколько упражнений подряд выполняются в положении сидя и учитель также сидит, то после показа упражнения для начала его выполнения удобнее подать распоряжение.

При выполнении упражнений в индивидуальном темпе и ритме также целесообразно подать распоряжение: для начала — "Приступить к выполнению" или "Можно", а для окончания — "Закончить упражнение".

18


  1. Показ упражнений должен быть четким, красивым, с большой амплитудой, в нужном темпе, ритме и ракурсе, так как подавляющее большинство учащихся выполняет упражнения так, как их показал учитель. Образцовый показ и своевременные замечания помогают учащимся усвоить технику упражнений, а значит, и выполнять их с необходимой эффективностью.

  2. Если учитель стоит лицом к классу, то показ упражнений должен быть "зеркальным". Это значит, что, показывая движения в одну сторону, он называет другую. Например, предлагая ученикам наклониться влево, сам наклоняется вправо и т. п. ...

  3. Некоторые упражнения просматриваются в профиль (выпады и наклоны вперед, упоры лежа и др.) их надо показывать, стоя боком к классу. В этом случае и если при показе говорить неудобно (прогиб, наклон, упор лежа и т. д.), то сначала выполняется упражнение, а затем следует краткое объяснение.

  4. При проведении подготовительной части урока учителю желательно находиться на возвышении, вблизи от границ зала (площадки), т. е. так, чтобы он был хорошо виден всем ученикам и сам всех хорошо видел.

10. При проведении ОРУ с предметами (набивными мячами,
гимнастическими палками, скакалками и др.) между учащимися в
разомкнутом строю требуется несколько большее расстояние (до
1,5 метра). Для этого целесообразно построить их в шахматном
порядке или повернуть на пол-оборота.

При проведении общеразвивающих упражнений для формирования правильной осанки необходимо учитывать как конструктивные особенности строения тела человека, так и особенности труда школьников.

У школьников на уроках и дома (при выполнении домашних заданий) голова в основном опущена, что чаще всего приводит к кифозу, т. е. сутулости.

Шейные позвонки — наиболее подвижная часть позвоночного столба, что и обусловливает легкость и полную свободу в движениях. Движения головой нужно проделывать во всех основных плоскостях, а также и комбинированные движения.

Недостаточно выполнить одно-два упражнения для мышц шеи. Основная задача этой группы упражнений — увеличение подвижности суставов шейных позвонков, уменьшение шейной кривизны и укрепление мышц шеи. В целом все это способствует правильному положению головы, хорошей осанке и свободным движениям головы.

При движении в передне-заднем направлении для уменьшения шейной кривизны подбородок, как правило, должен быть подобран.

19
Темп движений головой должен быть сравнительно медленный, особенно при поворотах головы.

Упражнения для шеи относятся к числу легких и поэтому могут исполняться как в подготовительной части урока, так и в физкультминутках и физкультпаузах на других предметах. В младших классах при проведении этих упражнений нужно давать задания с целевой направленностью, например "наклоните голову так, чтобы увидеть свою ключицу" и т. п.

Необходимо почти в каждом упражнении указывать положение и движение головы. Например, "смотреть на руки", если они вверху; "смотреть на правую или левую руку" при поворотах туловища в сторону; "голову на грудь", "смотреть прямо"; "смотреть на руки" при выполнении ими кругов или дуг и т. п.

После упражнений, связанных со статическим напряжением, следует проделать несколько свободных поворотов головой. Движения головой удобно комбинировать с движениями рук и туловища.

Наклоняя голову вперед, движение начинать с верхней части, наклоняя назад — с нижней.

Положение рук в формировании осанки имеет большое значение. Назначение упражнений для рук — укрепление мышц плечевого пояса, развитие необходимой подвижности в плечевом и грудино-ключичном суставах. Препятствием для выполнения движений руками с полной амплитудой обычно являются укороченные грудные мышцы. Поэтому основное внимание в упражнениях для рук должно быть уделено упражнениям, укрепляющим мышцы, оттягивающим лопатки к позвоночному столбу и растягивающим грудные мышцы. Этому способствуют все основные положения рук, принятые в гимнастике.

В положениях "руки в стороны", "руки перед грудью", "руки за голову", "руки перед собой" очень важно правильное положение рук, плеча и лопаток (рис. 1). Ошибки в этих положениях способствуют деформации позвоночника, а следовательно, осанки.

Нужно научить детей выполнять эти упражнения не поднимая плечи, не сутулясь и удерживая руки точно в стороны. Только при таком положении плеч, позвоночника и лопаток должны работать мышцы в формировании правильной осанки. Исправлять ошибки в этом случае лучше всего такими методическими указаниями: "кисти рук (локоть) на высоте плеча", "плечи отвести назад и опустить", "смотреть прямо" и т. п. Необходимо научить детей правильно удерживать руки вверху (рис. 3), особенно при выполнении наклонов в стороны, и в тех случаях, когда упражнение усиливается за счет поднятия рук к плечам, вверх, используя отягощения или дополнительные пружинящие движения.

Навчальний матеріал
© ukrdoc.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації