Муравлева Т. Оподаткування банків

n1.rtf (27 стор.)
Оригінал


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Оподаткування банків



Муравлева Т.В. Оподаткування банків. - Система ГАРАНТ, 2005.
У навчальному посібнику викладаються теми курсів "Оподаткування банків" (для спеціальності 060400), "Оподаткування організацій фінансового сектора" (для спеціальності 351200), передбачені Державним освітнім стандартом вищої професійної освіти. У навчальному посібнику докладно розглядаються податки, що сплачуються банками: методи оподаткування фінансово-кредитних установ, формування бази оподаткування по податках, практичні аспекти порядку їх обчислення та строків сплати.

Даний посібник може надати істотну допомогу в отриманні необхідних знань і умінь з оподаткування фінансово-кредитних установ. Особливістю посібника є націленість на галузеву специфіку банків і на практичні аспекти їх оподаткування. Цьому сприяє докладне дослідження податків, сплачуваних банками, що концентрують увагу читача на проблемах теорії, положеннях сучасного законодавства та практиці обчислення податків.

Навчальний посібник "Оподаткування банків" призначено для широкого кола осіб, які цікавляться питаннями оподаткування банків, для слухачів навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку, для студентів, аспірантів економічних та юридичних вузів, а також для практичних працівників фінансово-кредитних установ, працівників податкових інспекцій, економістів , аудиторів, бухгалтерів.

Введення



Проблема оподаткування банків представляється досить цікавою, оскільки включає в себе ряд самих різних аспектів як правового, так і економічного плану. Часто має місце невідповідність ролі банків, ступеня наукової розробленості системи, їх оподаткування та виконання функцій посередника між платниками податків і державою. Такі невідповідності ускладнюють процес пристосування банків до заданим державою податковим умовам і обмежують позитивний вплив, який це пристосування може надати і надає на макроекономічне поведінку банківського сектора. Без цього неможливо посилити мотиваційний, регулюючий вплив системи оподаткування на банківський сектор з метою підвищення його надійності та активізації участі у забезпеченні економічного зростання.

Банки виконують у податковій системі подвійну роль. З одного боку, вони є платниками більшості податків і на загальних правилах роблять відрахування до бюджетів усіх рівнів. З іншого боку, вони є посередниками між державою та платниками податків, тому що здійснюють перекази податкових платежів безпосередньо на рахунки держави - займаються касовим виконанням бюджету. Фактично банки виконують роль "кровоносних судин" в поповненні доходної частини бюджету, тобто від своєчасності та повноти обсягу виконання платіжних доручень з податкових платежів залежить повнота бюджету. Крім того, на банки покладаються додаткові функції щодо здійснення валютного та податкового контролю в числі іншого, банки зобов'язані дотримуватися встановленого порядку відкриття рахунків, надавати інформацію про відкриті рахунки та фінансово-господарські операції своїх клієнтів, своєчасно виконувати доручення про перерахування податків і зборів, доручення про призупинення операцій за рахунком клієнта. Говорячи про роль комерційних банків в податковій системі РФ, не можна не згадати той факт, що комерційні банки є одними з найбільш великих інвесторів в реальний сектор економіки країни, що передбачає збільшення дохідної частини бюджету Росії за рахунок збільшення кількості платників податків та створення додаткових матеріальних благ.

Оподаткування в свою чергу робить істотний вплив як на функціонування банківської системи, так і на економіку країни в цілому. Податки в силу їх економічної сутності не можуть носити адресний характер як інструменти, що застосовуються Банком Росії. Проте недооцінювати їх вплив на функціонування банківської системи країни не можна. Податки впливають на ліквідність кредитних організацій, з їх допомогою можна регулювати рентабельність операцій банків (роблячи їх невигідними для банків, наприклад, через обкладання ПДВ, як це відбувається з ринком дорогоцінних металів, або, навпаки, підвищуючи їх привабливість), вони надають вплив на розмір власних коштів банків, впливу на їх стабільність і стійкість.

Найбільш відображаються на діяльності банків податок на прибуток і єдиний соціальний податок. Але з точки зору податкового регулювання банківської діяльності особливе значення мають податок на прибуток і податок на додану вартість.

Глава 1. Податок на додану вартість




1.1. Економічний зміст та значення ПДВ



Основне місце у вітчизняній податковій системі займають непрямі податки. В даний час до них відносяться податок на додану вартість (ПДВ), акцизи і акцизні збори, тарифно-митні збори, імпортно-експортні мита і збори. Найбільш істотну роль як у складі даних податків і зборів, так і в складі дохідних джерел бюджетів всіх рівнів грає ПДВ. Однак частки ПДВ у бюджетах конкретних країн істотно різняться. Наприклад, у Франції ПДВ дає найбільші податкові надходження - 45%. У той же час у ряді провідних країн ПДВ не стягується. Так, в США визнали цей податок соціально несправедливим і відмовилися від його використання. Оподаткування доданої вартості - одна з найбільш важливих форм непрямого оподаткування.

Схема стягнення ПДВ була запропонована французьким економістом М. Лоре в 1954 р., в податкову систему Франції він був введений в 1958 р. Хоча до вказаної дати показник доданої вартості не застосовувався в системі оподаткування, він широко використовувався в статистичних цілях. Пропозиції про використання показника доданої вартості в податкових цілях звучали і раніше 1954 Так, в 1919 р. Вільгельм фон Сіменс (Wilhelm von Siemens) запропонував впровадити в податкову систему Німеччини податок на додану вартість, названий їм "покращений податок з обороту". У 1991 р. Томас Адамс (Thomas S. Adams) запропонував цим податком замінити податок на прибуток корпорацій. У 1961 р. в Росії був введений податок з обороту, який розраховувався на основі вартості товару. При цьому остаточна ціна товару залежала від кількості актів його продажів, тому кожен продавець був зобов'язаний розрахувати цей податок і включити його в ціну реалізації. Відбувалася акумуляція податку, т.к. на кожній наступній стадії реалізації податок нараховувався на вартість, що включає в себе перш за нараховані податки. У 1991 р. податок з обороту був замінений податком на додану вартість. Обкладення доданої вартості дозволяє уникнути недоліків податку з обороту, створити систему, при якій величина податку не залежить від кількості стадій виробництва і реалізації, а визначається вартістю продажу товару (роботи, послуги) кінцевому споживачеві.

Додана вартість являє собою ту частину вартості товару (роботи, послуги), яку виробник додає до вартості сировини, матеріалів, робіт і послуг третіх осіб, використаних в процесі виробництва.

Додану вартість теоретично можна визначити двома способами.

1. Додавання компонентів доданої вартості:
ДС = ЗП + АТ + Р + Пр. + ОСС
ЗП - витрати на оплату праці виробничого персоналу;

АТ - амортизаційні відрахування;

Р - податки, що сплачуються за рахунок прибутку, до оподаткування,% за кредити та інші витрати;

ОСС - відрахування на соціальне страхування;

Пр. - Прибуток.

2. Віднімання раніше існуючої вартості (вартості сировини і матеріалів) із загальної вартості товару ДС = СТ - ССМ.

Виходячи з двох способів визначення доданої вартості (ДВ) можна використовувати чотири різних методи її оподаткування.

1. Перший метод, званий прямим адитивним, припускає застосування ставки податку до результату складання компонентів доданої вартості:
ПДВ =% x (ЗП + АТ + Р + Пр + ОСС).
2. Другий метод (непрямий адитивний) заснований на застосуванні ставки до кожного з компонентів:
ПДВ =% x ЗП +% x АТ +% x Р +% x Пр +% x ОСС.
3. Третій метод - метод прямого віднімання - заснований на застосуванні ставки до різниці в цінах закупівлі і реалізації:
ПДВ =% x (СТ - ССМ).
4. При четвертому методі - методі непрямого віднімання - ставка застосовується окремо до ціни реалізації продукції та до ціни придбання сировини, матеріалів та ін:
ПДВ =% x СТ -% x ССМ.
Не всі можливі способи обчислення ПДВ однаково зручні і практично реалізовуються. Наприклад, істотним недоліком прямого і непрямого адитивних методів є те, що при необхідності застосувати до різних товарах різні ставки податку потрібно вести дуже складний аналітичний бухгалтерський облік з розбивкою компонентів доданої вартості залежно від їх ставлення до конкретного товару. Відповідно ускладнюється система контролю правильності та повноти обчислення податку. Те ж можна сказати і про третій методі. Найбільше поширення отримав четвертий метод розрахунку ПДВ - метод непрямого віднімання. Проаналізуємо цей метод оподаткування доданої вартості більш докладно.

Кінцевий споживач за законом не є платником ПДВ, але в ціні товару, придбаного ним, міститься якась сума податку на додану вартість НДСкп. Кожне підприємство отримує ПДВ від покупця і в той же час сплачує ПДВ постачальнику. До бюджету підприємство перераховує різницю між отриманими та сплаченими податками.

На кожному етапі ланцюжка до вартості придбаного товару додається нова вартість, яка є об'єктом оподаткування, та величину Di можна розглядати як податок на створену на даному етапі додану вартість. Так, D3 - це податок на додану вартість, створену на підприємстві, що виробляє готову продукцію.

Що стоїть на початку ланцюжка підприємство не має постачальника (або допустимо, що сплачений ПДВ дорівнює нулю), а тому повністю перераховує до бюджету отриманий ПДВ. Розглянемо на прикладі порядок оподаткування даним податком в ланцюжку з п'яти виробників (ПР1, ПР2, ПР3, ПР4, ПР5), кожен з яких є творцем власної доданої вартості, де останній виробник реалізує продукцію кінцевому споживачеві. Згідно ст. 164 "Податкові ставки" НК РФ, ставку податку приймемо рівної 18%, а прирощену додану вартість - рівний 100 одиницям.

Якщо підсумувати платежі до бюджету всіх підприємств-платників:
НДСбюджет = (ПДВ1 - 0) + (ПДВ2 - ПДВ1) + (НДС3 - ПДВ2) + (НДС4 -

НДС3) + (НДС5 - НДС4) + (НДСконечн - НДС5) = НДСконечн,
тобто податок у розглянутій ланцюжку повністю оплачений кінцевим споживачем, а суми податку, перераховані підприємствами-платниками, - це тільки відповідним чином розподілена між ними величина НДСконечн.
Таблиця 1

Навчальний матеріал
© ukrdoc.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації